Я ґартувався рік за роком,
Нормально працював і жив,
Доп́оки нагло, ненароком
Радикуліт мене звалив.
Либонь, проблема не найтяжча
На тлі аптекарських звитяг.
Сучасні ліки і пропащих
За день рятують доходяг.
В ефір старанно телеящик
І "побрехунчик" в унісон
Диктують мантру для болящих:
Диклофенак... Апізортрон.
І я, цінуючи турботу,
Зрадів, що все в аптеці є.
Планую вранці на роботу,
А ніч - на зцілення моє.
Зазнав до ранку болю море:
І так прострілює , і сяк.
Дружину кличу: "Люба, горе!
Прийшов мені диклофенак!"
Отак, проживши тиждень грізний,
Здорове згадував життя.
Вночі, бувало, спав у кріслі;
Не міг помитись до пуття.
Чудес приречений чекати,
Втирав у поперек крема.
Та попри всі мої витрати
Чомусь полегшення нема.
Отож, нехай вас не турбують
Рекламних роликів дива.
За день нікого не лікують
Найліпші ліки, чи трава.
А там, де ми шукаєм поміч,
Момоні зведено вівтар.
Найтяжчий стан - найлегша здобич
І чийсь стабільний гонорар.
автор: Ігор Рубцов